Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 1/170 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк"Приватбанк"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року

у справі № 1/170

господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

в особі Краматорської філії ПАТ КБ "Приватбанк"

до 1.Приватного підприємства "Ольвак"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Компол"

про стягнення 125000,00 грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

в особі - не з'явився

відповідачів - 1. не з'явився

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Ольвак" та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Компол" про стягнення заборгованості за договором врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року в сумі 125000 грн.00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 грудня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року зі справи №1/170 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Компол" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість у сумі 96 111,11 грн., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 961,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 181,46 грн., залишено без задоволення позовні вимоги до Приватного підприємства "Ольвак".

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Компол" звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року за нововиявленими обставинами, в якій посилається на наявність рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/8745/11 від 17 червня 2013 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2013 року, яким визнано недійсним договір врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством "Компол".

Рішенням господарського суду Донецької області від 04 грудня 2013 року (суддя Риженко Т.М.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року (судді Ломовцева Н.В., Принцевська Н.М., Скакун О.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Компол" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року зі справи №1/170 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Компол" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 972,54грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство комерційний банк"Приватбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04 грудня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 112 Господарського процесуального кодексу України суттєвими умовами для перегляду судового рішення є такі складові: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак в сукупності.

За приписами частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до пункту 8.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі.

Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року, яке переглядається за нововиявленими обставинами, прийнято судом виходячи з того, що договір врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року було укладено між ПАО КБ "Приватбанк" (Позивач) та ТОВ ВКП "Компол" (Відповідач-2), та у зв'язку з невиконанням зобов'язань з боку Відповідача 2 за ним утворилась заборгованість.

Тобто, при прийнятті зазначеного рішення суд виходив з існування між сторонами договірних правовідносин у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, що виникли за договором врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року, зважаючи на відсутність обставин спростування встановленої ст.204 Цивільного кодексу України чинності такого правочину як належної правової підстави для застування положень ст.ст.936, 938, 953 цього Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Компол" в своїй заяві про перегляд рішення господарського суду від 19 жовтня 2010 року у справі №1/170 за нововиявленими обставинами посилається на рішення господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року у справі №5023/8745/11 за позовом ПАТ Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Ольвак" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ ВКП "Компол" про стягнення 125000,00грн. у задоволені позову відмовлено, та визнано недійсним договір врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ ВКП "Компол" з моменту укладання. Відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2013 року рішення господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року у справі №5023/8745/11 залишено без змін.

Встановлені судом в межах справи №5023/8745/11 преюдиціальні у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти унеможливлюють правомірність застосування судового захисту за рішенням яке переглядається, оскільки суб'єктивне право на отримання виконання за договором у Позивача було відсутнє ще до моменту прийняття рішення у справі.

Відповідно до приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, у зв'язку з визнанням недійсним з моменту укладення договору врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року сторони не набули обумовлених ним прав і обов'язків, тому у Позивача відсутнє будь яке право на отримання виконання зобов'язань Відповідачем 2 за цим договором, а тому позивачем не доведено порушення його права, щодо неналежного виконання зобов'язань Відповідачем 2.

Отже, оскільки правомірність застосування будь-якого способу судового захисту в контексті приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України є можливою виключно у випадку наявності і доведеності таких умов:

- наявність певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу у позивача;

- існування порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача на момент звернення до суду;

- належність обраного способу судового захисту,

остільки ні суду, ні сторонам не відомі на момент прийняття оскаржуваного рішення та постанови обставини недійсності договору врахування векселів з реверсом №Р21-08 від 14 липня 2008 року, які (обставини) набули належної фіксації у розумінні ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України лише з моментом набрання чинності рішенням суду у справі №5023/8745/11, унеможливлюють задоволення заявлених позовних вимог.

Дійсно, в силу приписів ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена, в тому числі - і в судовому порядку, до виконання обов'язків за недійсним з моменту укладання договору. При цьому, обставини наявності/відсутності фактичного майнового обігу між сторонами за таким договором не впливає на висновок суду у світлі обраного Позивачем способу судового захисту саме в межах договірних правовідносин.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк"Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року зі справи № 1/170 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко